1000 знаків Олександри – це авторські рецензії на книжки, які можна знайти на полицях Бібліотеки Гдиня. Олександра Рудік пише двома мовами – українською та польською.
Олександра – волонтерка Європейського Корпусу Солідарності, викладачка вищої школи, любителька книжок та чорної кави.
За більше ніж півроку в Польщі встигла прочитати достатньо, щоб почати складати список власних книжкових рекомендацій
Раніше і зараз
Книга Сігрір Хагалін «Святе слово» – моє перше знайомство з літературою Ісландії.
Це історія про незвичайних брата і сестру. Вони ніби одна особистість розділена надвоє. Замкнена в собі Едда з головою пірнає в читання, вільно плаває в океані слів, але стає цілковито розгубленою серед людей. Несміливий Ейнар губиться у світі літер, невміло сплітає між собою слова, але завжди виступає у ролі містка між сестрою і навколишнім світом.
Коли Едда несподівано зникає, саме йому доведеться вирушити на пошуки сестри слідами спогадів дитинства, відкриваючи болючі секрети, які так довго зберігав у собі. Перед Ейнаром постане філософське питання: чи потрібні мова і слова щоб розуміти один одного і самих себе? Але чи отримає він на нього відповідь?
Книга розділена на «тут», «раніше» і «зараз». Авторка вміло поєднує історії так, щоб вони то сходились в одну, то розгалужувались в різних напрямках. Читач занурюється в сплетені між собою долі на перший погляд занадто різних людей, чий зв’язок іноді ледь помітний, але неймовірно сильний. Цей роман до останньої сторінки тримає міцно і не відпускає, лишаючи по собі відлуння святих, нарешті вимовлених уголос слів.
1000 znaków Oleksandry to autorskie recenzje tytułów, które znajdziecie w Bibliotece Gdynia. Oleksandra Rudik pisze w dwóch językach – ukraińskim i polskim.
Oleksandra jest wolontariuszką Europejskiego Korpusu Solidarności, wykładowczynią na uczelni wyższej, miłośniczką książek i czarnej kawy.
Przez ponad sześć miesięcy w Polsce udało się jej przeczytać wystarczająco dużo, aby rozpocząć tworzenie listy własnych rekomendacji książkowych.
Dawno temu i teraz
Książka Sigríður Hagalín Björnsdóttir „Święte Słowo” jest moim pierwszym spotkaniem z literaturą islandzką.
To opowieść o niezwykłym rodzeństwie. Wydaje się, że brat i siostra są jedną osobą podzieloną na dwie części. Edda, zamknięta w sobie introwertyczka uwielbia zanurzać się w czytaniu, swobodnie pływa w oceanie słów, ale staje się całkowicie zagubiona, gdy musi przebywać wśród ludzi. Nieśmiały Einar gubi się w świecie liter, niezdarnie splata słowa, ale zawsze działa jak pomost między siostrą a otaczającym ją światem.
Kiedy Edda nagle znika, będzie szukał siostry we wspomnieniach z dzieciństwa, odkrywając przy tym bolesne tajemnice. Einar stanie przed filozoficznym pytaniem: czy potrzebujemy języka i słów, aby zrozumieć siebie oraz innych?
Powieść rozgrywa się w dwóch płaszczyznach czasowych: „dawno temu” i „teraz”. Autorka umiejętnie łączy opowieści, aby zbiegały się w jedną, a następnie rozgałęziały w różnych kierunkach. Czytelnik jest zanurzony w splecionych losach pozornie różnych ludzi. Ich związek, czasem ledwo zauważalny, jest niezwykle silny. Powieść trzyma w napięciu i nie puszcza do ostatniej strony. Pozostawia echo świętych słów – w końcu wypowiedzianych na głos.
